|
В тебе очі, наче ніж Глянеш прямо, кине в дріж, Забуваю я, де хата, й хто я сам. А, як зкоса погляд твій, Бандитизм то, та розбій, Бо мене тримаєш, наче на ножах! Богатир – чом вам не знать? – П’ятак можу поламать, А недавно головою бика вбив... Та з тобою проживать – Не підкови розгинать, А прибить тебе – морально не схотів. Пригадай, хоча б разок, Щоб зробив наліво крок? Ну коли тобі набридне вже гулять? Як приходжу з гаражу, – Язик за спину, й знов біжу Я тебе по місту в котрий раз шукать! Я всі ноги відходив, Й веліка собі купив, щоб в стражданнях доля легшою була... Налетів тоді на КРАЗ, Зд Скліфосовським стрівся враз, – На відвідини ти навіть не прийшла. І хірург, вже сивий дід, Весь обм’як і якось зблід, – Він шість діб мене постійно зашивав... Як закінчився наркоз, Стало боляче, й всерйоз Я подумав: «То за що ж ризикував?» Тільки не радій, змія: Скоро виписка моя, – Тож помщусь тобі тоді без всяких схем! Тобі точно не втекти: Гостра бритва, й будеш ти – Безволоса, з головою, як з яйцем!
|