|
«Балада? Про крапку?! Про смертну пілюлю?!.» Балда! Ви забули про пушкінську кулю! Що вітри свистали, як в діри кларнетів, У пробиті голови кращих поетів. Стріла пронизав самодурство й свинство, До правнуків мчить траєкторія свисту! І не було точки. А було – як змалу. Ми в землю йдемо, як у двери вокзалу. І точка тунеля, як дуло, чорна... В безсмерті вона? Чи з безвісністю схожа?.. Немає і смерті. Немає і точки. Є шлях кульової – Це друга проекція цієї прямої. В природі в бюджеті загублена точка. Ми станьмо безсмертні! І це, мабуть – точно!..
|