|
Ненавиджу вас, люди із гуми Вас розтягають режими-глуми. Розтягнутою посмішкою позіхнуть, Вас затягують, наче спрут. Нездоланна людина-гума Кулак затягує в себе бездумно. Гумовий редактор трясеться у тексті І в’язне в нім автор, як в товщі тіста. Гумовий кабінет відомий мені, В якому «так» розтягають в «так ні-і...». Мені жаль тебе, людино-еластику. Прожив – і пусто, як після ластику. Ти стільки знищив ідей і пристрасті, А колись вбачав у азарті щастя ти. Ти ж боягуз, роздувшись поверх рейтуз, – Піковий, для всіх нещасливий рай-туз...
|