|
Ти мене на світанку розбудиш, проваджати невзутая вийдеш. Ти ніколи мене не забудеш. Ти ніколи мене не увидиш. Затуливши тебе від застуди, подумаю, Богові вдячний: «Я ніколи тебе не забуду. Я ніколи тебе не побачу». Не моргають, сльозить вітрюганом безнадійнії карії вишні. Повертатись – прикмета погана. Я ніколи тебе не залишу. І гойдне височінню без сенсу двійко фраз, що зіткались з усюди: «Я ніколи тебе не побачу. Я ніколи тебе не забуду».
|