|
Ти мене на світанку розбудиш, Проведеш і, звичайно, пробачиш. Ти ніколи мене не забудеш, Ти ніколи мене не побачиш. Я тебе заслоню від застуди, Дрож по тілу – осяяння наче – Я ніколи тебе не забуду, Я ніколи тебе не побачу. Цю ріку із мурашками бруду, Ці споруди поважних призначень Я ніколи уже не забуду, Я ніколи уже не побачу. І сльозяться на вітрі пропащо Карі вишні у далеч незрячу. Повертатись – прикмета не з кращих, Я ніколи тебе не побачу. Раптом стане мізерним і тлінним Наше нерозуміння з тобою В порівнянні із нерозумінням Двох живих і пітьми неживої. Якщо знову на землю вернемось, За Гафізом. Щасливі на вдачу – Ми тоді все одно розминемось, Я ніколи тебе не побачу. Бухне в лиця повітрям гарячим Пара фраз, заперечивши чудо – Я ніколи тебе не побачу. Я ніколи тебе не забуду.
|