|
Ти мене на світанку розбудиш, Проводити невзутою вийдеш Ти ніколи мене не забудеш, Ти ніколи мене не зустрінеш. Заслонивши тебе від застуди, Я подумаю: «Боже, Всевишній» Я ніколи тебе не забуду, Не побачу ніколи скоріше. І сльозяться, і блимають вперто Безнадійні покинуті вишні. Повертатись – погана прикмета, Не побачу тебе я скоріше. І гойднуться, безглуздо неначе, Пара фраз, з неба кинутих долу: – Я ніколи тебе не побачу, Не забуду тебе я ніколи.
|