|
Яке видовище печальне – Вона і я для свого дому, Де наші правда та вітальня Відчинені всім і нікому. Для всіх веселі молодята, Привітноокі ми для всіх, Та вже давно немає свята – Ми так ненавидимо сміх. Ще Давній Схід з його харизмами Псалмами вчив, співали люди: “Наділений дарами різними, самотнім ти у серці будеш...” У спокої та безтурботнності Брехливо-затишної гри, Серед нудоти та самотності Зловісно тихих вечорів Пророкування пам’ятаю Я про самотність, бачить Бог, Та, мабуть, гіршої немає За ту самотність, що удвох.
|