|
Любов твоя прагне багато, Ридає в любовній неволі... Люби його мовчки й свято, Жертовно люби, тань поволі. Світи йому полум’ям білим – Бездимно, безжурно, безвільно. Люби його радісно тілом, А серцем люби – божевільно. Хай привид, творимий любов’ю, Не застить його будь-якого, – Люби його з плоттю і кров’ю – Простого, живого, земного... Пильнуй його символ покірно, – Зречися словесного герцю... Люби його влучно і вірно; Люби – у самісіньке серце!..
|