|
Як той юнак, в чужі краї без вороття Іду від вогнища до вогнища блукати... У кожній дівчині сестру вчува чуття, І поміж юнаків шукаю марно брата. Щемкою радістю душа моя пойнята; Я вірю в сон, і в гру, і в правду, і в життя І знаю, що прийду в шатро, де я, дитя, У батька жив, де ждуть мене мої пенати. Бездомний довгий шлях призначений мені... Хай іншим він чужий... я їх не кличу, ні – Я мрійник, мандрівник, поет і перехожий. Зі мною люблене. Минулого не жаль. А ти, що за плечем, – на мене дивно схожий, – Мрій нездійсненністю сильніш пали і жаль!
|