|
Я поглядом мерщій збираю Вістей пекельних письмена, І душу, зсушену до дна, Ще зранку ядом обпікаю. В рядках кривавого листа Кишать смертельнії трихіни, Які ж проникливі лезини, Неубієнні, як мета. Бродила помста, дріжджі гніву Вникають в думку, тлін в серцях. Туманять дух, цвітуть в бійцях Вогнем диявольського сіву. Брехня стягла мізки, як тоскно. Дрімотна тягкість хлороформу, І напівправди слабка форма Тече і ліпиться, як воском. Гнилий пронизаний тремтінням, Томлюся, чую я в тиші: Знеболююче з брехотиння Відтяло часточку душі. Не чуть, не бачить і не знати. Стать шматом солі... йти в сніги... Не дай проклясти ворогів І не зненавидіти брата!
|