|
Я подумки у кабінет на мить. Тут ті, хто був, й хто відійшов спочить, Але чия для нас живе химера, І б’ється серце, бо взяли в полон... Бодлера лик, нормандський вус Флобера, Скептичний Франс, Святий Сатир – Верлен, Коваль – Бальзак, записники – Гонкури ... Їх постаті терпкі, але чіткі фігури Нас бачать зі стіни, сплять у саф’янах книг. Їх дух, їх мисль, їх ритм, їх бунт, їх крик... Я вірний їм... але усіх глибоко Хвилює мудрість слів нас і лунає знов. Гостив тут Володимир Соловйов, І голова біблійного пророка – Їй личив хрест, верблюжа біля стегон шкура – Схилялась на обшивку оцих крісел. Творець людських смаків тут бути мусив, Флобера, що приніс вам, як Коран, Сюди заходив, йшов на свій диван Й розточував вогонь та блиск Урусов. Як закріпить мовчанку, блиск очей? Словам надати руху, тембр, відтінки? Малює пам’ять слабкість Стороженки Зсивілу голову поміж низьких плечей. Все, що тепер забуто чи в загоні, – Всі таємства Європи чи Москви. Навколо себе поєднали ви: Брандес і Банг, Танєєв, Мінцлов, Коні. Розкрийте знов щоденник ... як взірець Відбитий профіль на важкій медалі. Я кинусь відшукати олівець, А думка плине у тімяні далі. В шелесті зачитаних сторінок, У співі фраз, в загинах інтонацій Іскрять нам відблиски подій, життя барвінок. Вогнь згаслих давнішніх ілюмінацій.
|