|
То ж для тебе Суздаль із Москвою Землі відбирали, а грошвою Й золотом наскиртили суму? У шафарнях придане копили, Наречену школили й ліпили У мальованій темниці-терему? Це ж тобі на річкових витоках Тесляр-Цар побудував широко. Дім, де навкруги є п’ять морів? Наречена войовнича й гарна, Чи не ти завжди була жадана Для заморських княжичів синів? Та тобі з дитинства були любі По лісах глибокі скитів зруби, Степ, де не було пересторог. Вільниці, роздолля та вериги, Самозванці, злодії, розстриги, Солов’їний посвист і острог. Заміж за царя не захотіла Наче для душі знайшла ти діло: Ворог звав: розвій та розточи, Віддавай скарбницю всю багатим, Злидням – владу, силу – супостатам, Смердам – честь, а зрадникам – ключі. Піддалася підмові та нарузі, Віддалась розбійнику й злодюзі, Підпалила посади, хліба, Родове житло ти розорила І пішла злиденна, бо зганьбили, Як раба останнього раба. Чи я можу в тебе кинуть камінь? Пристрасть засужу та буйний пламінь? Чи обличчям в бруд не поклонюсь? Слід ноги босої ріже лезом, Ти безхатченко, гуляща, нетвереза, У Христі оскаженіла Русь!
|