|
Палають стопи, в поросі доріг Душа... Скажи: де шлях у град незримий? – Спинися. Мій переступи поріг, Спочинь. І слухай вухами новими, Як джерело дзюрчить, шумлять каскади Осокорів, дзвенить цебро в струмках... Учись вчуватися в мовчання саду, І в дихання зела, і в квітів пах.
|