Стан жагучо-гнучкий
Розтоптала ногами юрба мені.
Поглумилась над ним, оголила.
І на нього
я глянуть
не сміла,
Та мене відрубали від тіла,
І м’ясива шматки
Полишили ятритись на камені.

І міської голоти
Підхопила мене товчія.
У шинку хтось пиячив, і валялася я
У калюжі горілки й болота.

І мене перукар там побачив, як лежала на лаві, –
Розчесав мої коси русяві
Мої лиця підмазав рум’янами
І напудрив мій ніс.

І тоді, потолочену, з ранами,
Геть побиту рукою брудною, зі щоками рум’яними,
Підхопив мене спис
І охмеленим тирсом підніс
Над юрбою. ...Росла вакханалія,
І співав у священному безумі люд.
І здалося: на святі в Версалі я,
Де кружля мене плавний танець.

Спів лунав, ніби полум’я гуд.
І до вежі у Темплі, вузькими тюремними –
Під вікно королевине – сходами темними
Я піднеслась – народу мого посланець.
Ігор Качуровський?