|
Стан жагучо-гнучкий Розтоптала ногами юрба мені. Поглумилась над ним, оголила. І на нього я глянуть не сміла, Та мене відрубали від тіла, І м’ясива шматки Полишили ятритись на камені. І міської голоти Підхопила мене товчія. У шинку хтось пиячив, і валялася я У калюжі горілки й болота. І мене перукар там побачив, як лежала на лаві, – Розчесав мої коси русяві Мої лиця підмазав рум’янами І напудрив мій ніс. І тоді, потолочену, з ранами, Геть побиту рукою брудною, зі щоками рум’яними, Підхопив мене спис І охмеленим тирсом підніс Над юрбою. ...Росла вакханалія, І співав у священному безумі люд. І здалося: на святі в Версалі я, Де кружля мене плавний танець. Спів лунав, ніби полум’я гуд. І до вежі у Темплі, вузькими тюремними – Під вікно королевине – сходами темними Я піднеслась – народу мого посланець.
|