Це жагуче розпещене тіло
Розтоптала юрба серед гуку
І над ним назнущалась, розділа...
І на тіло
Не сміла
Зирнутья...
І мене відрубали від тіла,
Кинувши жмуття
Ще гарячого м’яса на бруку...

І паризька братва
Понесла мене в вуличній масі...
У корчмі потім хтось випивав
І покинув мене на шинквасі...

Перукар мене чемно підняв,
Розчесав мої сплутані льоки,
Нарум’янив і напудрував
Мої щоки...

І тоді, вся побита, поранена
Тлумом брудним,
Як на баль чепурна, нарум’янена,
Я на ратищі тирсом хмільним
Захиталась... Неслась вакханалія.
А народ у безумстві співав.
І, здавалось, на балі в Версалі я...
Плинний танець кружляв і гойдав...

Гоготіли як полум’я реви.
І знялась я тоді над безодньою
В замку Тампль до вікна королеви
Вістовницею волі народньої.
Микола Вороний?