|
Сергію Ефрону Як злий шаман, що пам’ять гасить Під бубна танці-викрутаси, І випорожнюючи дух, Шлях розчахнувши для розрух – І духи гиді та розпусти Летять на поклик сторчака, Волають, шкварять гопака, Творять таке, що хай їм пусто, – Друг, наче ворог, ворог – друг Двояться й мерехтять... – навкруг, Крізь вакуум в державі волі, Яку явив Петро колись, Усі мерзоти і втовклись, І на порожньому престолі, Вони усі без перешкод Бесівський правлять хоровод. Народ, безумством обійнятий, Об камінь головою б’є І пута рве, як біснуватий... Не переймається, та є Творець духовної розради – Гучні чортяки до пори, Що увійшли в свиняче стадо, У прірву полетять з гори.
|