|
Кожен день гидотнішає масно; Ціпеніє ніч до німоти. Тухлий вітр, як свічки, долі гасить: Ні гукнуть, волать, допомогти. Згубний жереб на Русі в поета: Вбивчий рок несе в коловорот – Пушкіна під дуло пістолета, Достоєвського на ешафот. Чи мій жереб теж такий, єдиний? Гіркотинна дітовбивця, – Русь! Я на дні твоїх підвалів згину, У калюжі з крові послизнусь, Та Голгофи рідної не кину, Від твоїх могил я не зречусь. Злість та голод ручкались зі мною, Та, мій хрест, прошу – не омини! Як вмирать, то помирать з тобою І, як Лазар, підвестись з труни!
|