Розходились біси, загуляли По Росії, роблять, що не слід. Снігові шматує покривала Дикий льодовий Північний Схід. Вітер нежиттєвих плоскогорій, Вітер тундр, полісій та поморій, Чорний вітер крижаних рівнин, Вітер смут, погромів та побоїщ, Мідних зорь, безкрайніх диких скопищ, Хмар червоних та лихих годин. Вітер цей був вірним нашим другом В пошуках страшних новітніх бід: Сотні років плентались ми цугом, З півдня йшли ми на Північний Схід. Вийте й війте, снігові стихії, Труни хай покриє сніг рясний; У цьому вітрі весь талан Росії, Шаленілий фатум-буревій. У цьому вітрі – гніт вериг пудових, Русь Малют, Іванів, Годунових, Хижаків, опричників, стрільців, Шкуродерів для живого м’яса Смерчу, чортогону, свистоплясу Від царату до більшовиків. Що мінялось? Знаки та лукавство? Той же ураган на всіх шляхах: У комісарах – дур самодержавства, Вибух Революції – в царях. Сподіватись вибити з підкліття, І жбурнуть вперед через століття Всупереч законам всім єства. Хміль той самий, як і трин-трава. Нині чи давно? – все також дике: Вовчі морди, машкери та пики, Спертий дух, розплющені мізки, Розшуки Таємних Канцелярій, П’яний гик та крик кривавих арій, Свист шпіцрутенів пекучий та різкий, Військові поселення – знущання, Фаланстери, бійки, муштрування, Павлов, Аракчеєв та Петро, Страшних Гатчин, диких Петербургів, Задуми від збочинців-хірургів І майстрерно вибите тавро. На віки тупих тортур звірячість, Та не всім катам дісталась вдячність, І їх список не закритий в нас. Маячня Розвідок, Надзвичайок, Ні Москва, ні Астрахань, ні Яїк Не переживали гірший час. Бий в обличчя, тіло ріж ножами, Заколот зроби ти, – все теж саме, Що робили ми, й робилось нам. Ми підем вперед, хоч по крижинах. Не дійдемо ... в завірюсі згинем Чи знайдем спустошеним наш храм – Поважаєм задуми Господні, Витримаєм все, лише поклич. Вихоре з полярної Безодні, Я тебе вітаю, Божий Бич!
|