|
Тепер я мертвий. Став рядками книги В твоїх руках... Любові зня́ті з пліч твоїх вериги, Пече мій прах. Листати будеш ти у час тривоги Віршів печаль, Бо збережуть навік твої дороги Мою печать. Похоронив я сам себе в гробниці Своїх невдач, Та вслухайсь – чуєш плач нічної птиці? Мій вірш – мій плач! Пройди крізь натовп – з сумом Магдалини, – Крізь смерті глуз... Торкнись останній раз на мить єдину Устами вуст.
|