|
Тепер я мертвий. Став рядками книги В твоїх руках... З плечей твоїх знято любові вериги, Та пече мій прах. Відтепер можна мене в час тривоги Перегортать, Та збережуть завше твої дороги Мою печать. Я поховав сам себе в гробниці Віршів моїх, Та вслухайся – ти чуєш співи птичі? Живий він – мій вірш! Не відходь сором’язливо, мов Магдалина, Не порожня моя домовина... Торкнись хоч раз на мить єдину, До вуст моїх прилинь-но.
|