|
Ошукайте мене... та цілком, назавжди... Щоб не думать навіщо, коли та куди... Щоб повірити радо в оманливість дня, Щоб за кимось у темряві йти навмання... І не знать, хто прийшов, очі хто зав’язав, Хто веде лабіринтом куди не вказав, Чиє дихання часом горить на щоці, Хто стискатиме руку так міцно в руці... А прокинувшись, бачить лиш ніч і туман... Ошукайте, й повірте і ви в цей обман.
|