|
Світи кохань, – неправильні комети, – Закритий шлях вже вивчених орбіт! Реальність снів землі не загасить, – Впівночних Сонць до себе ваблять злети. Не хрещений в глибоких водах Лети Наш гіркий дух, і пам’ять нас нудить. Жевріє біль образ, а з цим – не жить – Вигнанцям, блукачам, поетам! Всім зрячим, хто від світла дня сліпий, Хто в темнім склепі, та усе живий, Кому земля – священний край вигнання, Хто бачить сни, хто знає імена, – Не радість від побачень тим дана, А темний захват вічного прощання!
|