|
В молочних сутінках окрила пелена Ряхтіння золота, мов відблиски в опалах. На моху повсть густу, на шовк листків опалих Накрапує сльота осіння і нудна. Тут далину алей торкає сивина, Все пахне вільгістю і тлінням трав зів’ялих. Та ось в розриві хмар крайнеба зблиснув спалах, Крізь вікна вечора синіє глиб нічна. Від променя зорі сяйнула несказанна Зелена гра вогнів на дні мулкім фонтана, Всміхнулись кутики карнизів і колон, Горить вікно сліпе, й лягли злотаві бліки На бронзи чорноту й на мармурові лики, І темним полум’ям димує Тріанон.
|