|
Різьблені фасади, будинки охайні На фоні пожежі вечірнього стану Сумні і суворі, як фрески Орканья, – Горять перламутром в відтінках туману... Вже ледь мерехтять у відтінках туману Далеких лагун вогневі блискотіння... А сонце вечірнє, червоне, як рана... На всім нескінченна печаль зубожіння. Печаль розставання, о, пишність падіння! Шовків Веронезе предзахідна Кана, Парчі Тінторето... в хмарках мерехтіння Осінніх і мідних тонів Тиціана... Як листя жовтневе з картин Тіціана Квітки облітають... Останню я шану Несу сторінкам облетівшим роману, В каналах дивлюсь відображення файне... Скорботні твої візерунки останні Горять перламутром в відтінках туману. На всім – нескінченна печаль розставання Осінніх і мідних тонів Тиціана.
|