|
Ми вештались довго в проваллі, щоб нібито вийти з імли; шукали освітлені далі... Потьмарені тільки знайшли. Шукали й крамоли бацили, і вошей, а ще – шпигунів; і з успіхом це ми робили, – хто б що нам про збиток не нив! А ще ми хотіли – насилля весь світ зруйнувать, а відтак... Навіщось міняли довкілля і щось повертали навспак. І вас ми збирались кінчи́ти у той або інший манір; та ви́ за бугром, паразити, на лихо, живучі надмі́р. Але апетит до утопій донині у нас не зачах: продовжимо марш плоскостопий й насиплемо вам ізотопів, від’ївшись на ваших харчах. Та по́ки що – є в нас завади, бо хочеться їсти, аж край... Пожертвуйте ж нам, Христа-ради, що́ можете, чорт забирай!
|