|
Сон глухий, як і перше, триватиме; Прожили ми життя за пори... Та хто віри не стратив, благатиме: Обдури, хоть на час обдури! Небо все вкрите чорними хмарами... Боже, скільки насунуло мли! Байдуже нам... Природними чарами Та надіями нас обдури! Ось людина, задавлена долею, Сидить в темряві гірше мари... Світлом розуму, гордою волею Хоть на хвилечку нас обдури! Що всі взірці художництва красного, як не плід шанолюбної гри? Та хоть іскрою жару невгасного, Блиском генія нас обдури! Любов стала безглуздою казкою; Та від нас ти її не бери: Привітанням сердечним та ласкою Обдури, хоть на час обдури!
|