|
Ще живий наш гуртець, Груди повні любови... Проти тьми ж навпростець, – Годі жмурити брови! Приглядаймось пильніш, Де той огничок світить, Що по ньому певніш Шлях мандрівцеві мітить. От-от сонце блисне, Зоря ранішня згодом Ніч густу розжене Над бездольним народом. Мисль росте з корінця, Запанує помалку... За звершеність кінця Здіймім сміливо чарку!
|