|
Ну, поплач, але не плач багато. Це ж бо – тільки музика! Не плач. Простенька така собі соната. Вже як плачуть – плачуть від невдач. Сісти б десь... Та – де там! Сніг, як вата!.. Сйнє небо на льоду слизькім. Це ж бо – просто музика: соната В парку грає слухачам міським. Крапле із дахів. За панібрата І рак горланить, крячучи. Пробач, Це ж бо звичайнісінька соната!.. Я прошу: не плач, не плач, не плач!..
|