|
Хрестились готи... У водойму до плечей Входили готи з видом прирече́ним, Але тримали над собою сталь мечей, Кулак щоб залишився нехрещеним. Бути повинен і у лагідності край, Що б заповідь та ні проголосила... І ти кулак, мій друже, зберігай. Будь добрий. Але в нім – хай буде сила.
|