|
Вже день погас, вогні горять, зайшло за обрій сонце. В людськім прибої я сама, без тебе, одна. Вечір місто огортає, гамір чуть, хто в сльозах, а хто сміється – не збагнуть, хто забув, а хто вернувся, бо простив, хто гукнув, хто обернувся – на кохання клич. А ти не ждеш, в туман і в дощ ідеш у цей ти вечір. В юрбі шумливій я сама, без тебе, одна.
|