|
Приїжджайте. Побудемо друзями з вами. В решті решт, відпочинемо від почуттів. Це кохання нам не повернути сльозами, Й намагатись не варто, шукаючи слів. З Вами плавати будемо, просто сміятись, І на білім човні підемо за маяк, Мадаринів ловити, і книги читати Про життя неймовірне в далеких краях. У каміннях ловитимемо черепаху, Я би крабів маленьких в руках Вам приніс. А кохання засиплемо листяним прахом, Поховає кохання реліктовий ліс. І коли засріблиться тонесенький місяць, А лілове безмежжя піде за косу, Ви побачите яхту на жовтому мисі, Наче птах, білосніжно-сріблясту красу. Розревуться фаготи, розплачуться труби В танцювальнім оркестрі у гранд казино. Ну а ми за дитячі сумні Ваші губи Будем пити ночами духмяне вино. Та кохання не варто бентежити словом, Не роздмухати полум’я це неживе. Це кохання, на жаль, вже ніхто і ніколи Ні віршами, ні мріями не поверне.
|