|
Ваш коханець скрипаль, сивий він і горбатий. Він Вас дико ревнує, не любить і б’є. Та коли він заграє «Концерт Сарасате», Ваше серце, мов птах, в небесах розтає. Він альфонс за покликанням. Знає секрети І зуміє із жінки зробити «зеро»... Та коли занудьгують його флажолети, Він божественний принц, він коханець П’єро! Він зім’яв Вас, зламав, обікрав, знеособив. «Femme de luxe» замінив на строку «femme de chambre». І давно застарів, – не для прима-особи, – Ваш кротячий жакет з легким запахом амбр. І в потухлих очах, і в манері триматись Десь з’явились у Вас і недбалість, і рок. Ні, не можна так гірко, так зло насміхатись! Ні, не можна топтать каблуками бузок!.. Та коли Вам погано від ласк хамуватих, Тихо плачете Ви, проклинаючи мить... – Він заграє завжди свій «Концерт Сарасате», Від якого шалено душа затремтить. Непотрібна, потворна, бридка й черевата, Ненавидячи біль, зневажаючи гнів, – Ви прощаєте все за «Концерт Сарасате», Від шалених страстей очманівши без слів!..
|