|
Так, «гарант любові» – бред... І не вічні п’єдестали. Поруч з нами жив Поет, А тепер його не стало. Як він жив – розсудить Бог, – Непорочно – це наївно... Бо життя – лише дослівник Для дзвінкого вірша строф. Шум вгамується, бува, Журналісти знайдуть інших... Стануть тверже і чіткіше Надруковані слова. Хтось – навіки став Пііт... А від кого – прочерк всюди... Так, Поет – «толмач» лиш, люди: Він над римами корпіт. Йому докір – не біда, Так і сяк словами вертить, На скупу мову безсмертя Це життя переклада...
|