|
Не дивіться ви так крізь прозурку очей, джентельмени, піжони та денді! За п’ятнадцять хвилин не сп’янить мене цей перший келих духмяного бренді. Бо я – інститутка, дочка камергера, я – миша летюча, метелик нічний. Вино й кавалери – моя атмосфера, причал емігрантів, Париж чарівний! Мій татусь від Чека утекти не устиг, та зробив проти них він чимало. Був донос, був арешт, був у ка́зні нічліг, ну, і розстріл – вердикт трибуналу... І ось я́ – проститутка, я – фея зі скверу, я – миша летюча, метелик нічний. Тепер сутенери – моя атмосфера, причал емігрантів, Париж чарівний! Я сказала полковнику: – Нате, тримайте! Тільки пхати не треба «валюту» донську. За любов – мені франками суму віддайте, а в іншому всьому – замало смаку. Бо я – проститутка, я – фея зі скверу, я – миша летюча, метелик нічний. Тепер сутенери – моя атмосфера, причал емігрантів, Париж чарівний! Та коли-не-коли, у сеансі кохання, я пригадую рідну Одесу мою. І тоді я плюю в їхні фізії п’яні! А інше усе – еквілібр на краю... Бо я – інститутка, дочка камергера, я – миша летюча, метелик нічний. Вино й кавалери – моя атмосфера, причал емігрантів, Париж чарівний!
|