|
Земне життя не є убогим У світі, де правитель Бог, Де пізнавать Його є змога, Де є молитва і любов! Не безпорадні ми творіння, Якщо нас Бог усиновив, І дав уяву, й розуміння, Вогнем чуттів благословив! Багато радощів приємних І щастя митей золотих! Щаслива, світла мить блаженна, Як чистотою почуттів І спокоєм думок священних Свої засади пресвяті Душа із радістю признає. Легке й чудове їй життя, І всіх, і все вона кохає, Утішне їй земне буття, Скрізь духу бачить прояв вперто; І відчува під тиском смерті Нетліннеє своє безсмертя!.. Чужому вірі уповання, Тобі смішні мої слова, – Ти сам шукаєш Божества, Ти хочеш з Господом єднання! То в шум турбот не поринай: Не в суєті життя постійній Духовний світ душі шукай! Не нарікай: на ремство гнівне Нам небо відповідь не дасть; Воно німе до звинувачень! Ти хочеш Бога прояв бачить?.. То не біжи від Бога пріч! Як хвора мати зве дитину, Зови Його і день, і ніч! Про Нього в пору відпочинку Не розмірковуй – клич Його З усіх сил серденька твого; Сльозами, стогоном страждання Душею хворою зви знову – І Бог потоками любові, Яскравим світлом уповання Наповнить душу – і, спасенна, Відчужена земних оков, Отримає на серця зов Від неба відповідь священну... З землі побачиш Світ надземний!..
|