|
– Ти пам’ятаєш, сестре, з бою Мене ти винесла в санбат? – Живі лишилися з тобою В той раз, товариш мій і брат... На решту нашого життя Нам досить подвигів, і слави, І перемог в війні кривавій – На решту нашого життя... Дніпро палав, палали Волга, Нева, і небо, і поля... Одна біда, одна тривога, Одне життя, одна земля... На решту нашого життя Нам досить горя і печалі... Де ті, кого ми повтрачали На решту нашого життя?.. Сестра і брат... Вірою вперті, Подвійно ми були сильні, Йшли до любові й милосердя В немилосердній тій війні. На решту нашого життя Запам’ятаємо братерство, Як заповіт святий для серця На решту нашого життя...
|