|
На доках Південного Бугу, На практиці стрілись колись Два юні студенти, два друга І в дружбі навік поклялись. Ту клятву війна гартувала, Обох їх під бомби вела. Та сила вогню і металу їх дружби розбить не змогла. Один з них тепер на заводі, Творець він стрімких кораблів, А другий – сміливо їх водить В просторах бурхливих морів. Дороги в Сідней чи в Гавану, – І знов океаном назад... Хоч сильні в путі урагани, Та дружба сильніша стократ!
|