|
Герою позитивний, не втаю, що я люблю тебе, що поважаю, що безперервно – день і ніч – я лаю тебе за вдачу нелегку твою. Що педантизму не сприймаю слушно й бурчання – так відомого давно. Пробачте, друзі, нам великодушно в весіннім сквері наше доміно. Серйозно не сприймайте натяк мій: поміж тюльпанів, пісеньок пташиних, залитих сонцем гілок тополиних блукають тіні старомодних мрій. Колючості не вірте слів моїх, пробачте за мораль нудну і строгу: якби ми грядок не зробили цих, то не було б і квітів тут, їй-богу.
|