|
Наче хлопчик своїй Вероніці, починаючи вдосвіта гру, ніжний ворон кричить воронисі, все кричить він: «Кру-кру, кру-круї» Наче дудочка з порцеляни, він співає не нам, не про нас – неприкаяний птах окаянний, що виконує романс. І все ближче застуджена осінь. Тиша в лісі – не бути добру. Тільки вітер самотній розносить все «кру-кру», все «кру-кру», все «кру-кру».
|