Я ж про любов писав усі роки – до літніх обліковців, полустанків, до ручаїв у синяві світанків, – й вели мене у даль усі стежки І кущик десь на дикім косогорі вмить почував себе немов титан, й тяглися всі канавочки до моря, і всі калюжки брались в океан. Моя любов – була віків розвідка... Хай не дзвеніли солов’ї з дібров, троянди хай цвіли занадто рідко, та про любов писав я, про любов!
|