|
В лісі, по чорниці дикій, як весною повелось, бродить дурник – козлик Кікі й То́мас теж – розумний лось. Цвітом нас весна стрічаєі.. Де мигтіння вод ясне, манячи у море чайок, в ніч Аегне не засне. В батарейних норах лиси нюхають озон – весна! І зорить вже заєць лисий з дому в тридцять три вікна. Вікна, вікна, кожне – інше, – так придумав Корбюзьє. Сновидінням найяснішим Таллін голубий встає. Місто піднялось горою – флюгери та ліхтарі над камінням, осокою, в ніч невидну, без зорі.
|