Щастя – долина край поля,
праця при сяйві небес,
листя лимоновий колір –
степу розбурханий плес.

Щастя – все те, що так звично
ділиш із другом навпіл,
щастя – верстак твій фабричний,
щастя – письмовий твій стіл.

Щастя – крізь гори дорога,
кожний її поворот,
щастя – то серця тривога,
море життєвих турбот.

Щастя – це зустрічі днина
з тою, що ти покохав,
нині ж – твоя це дружина,
другом ти першим їй став.

Хай дорікання прилюдні
не гасять мрії-мети,
щастя знаходить не трудно,
важче його зберегти.
Федір Півторак?