|
Я від якутських далей наших, а тульський край – вітчизна теж моя, – узбек, і українець, і чувашин, – людської правди стягоносець я. Я – ратник честі, – іншого нічого про мене ти сказать не можеш, ні! У лавах братніх війська бойового служу я гідно праведній війні. Я проти кривди йду в людському вирі, суддя для інших і собі суддя, я оборонець всіх удов і сиріт, радянський воїн, правдолюбець я. На мене йшли і «тигри» і «пантери», та я довів (хай істина стара), що сіль землі – не кров і не химери, а щастя праці і плоди добра. Не вдаром атомних я бомб доводив, а показав, та і не в перший раз, що на землі існує, всім на подив, ще іншої енергії запас. Глушили літаки мене ревінням, стотонних брил котився вал огнем, – та, доки йду під правди прапорами, – не знищить, не уб’є ніхто мене. Я із Москви, від веж кремлівських білих, Кавказу даль – вітчизна теж моя; хай ворог правди зна, – моя в тім сила, – що правди скрізь прапороносець я.
|