|
Нашого візка ніч огортає. Гострий хаос, морок крижаний. Ящірка там щік не роздуває. До гряди порід не припадає, не зліта метеличок нічний. Де там чайка – й селезень не кряче. І на берегах сухих морів вдалині віконце не маячить, в темряві кімнат малі не плачуть і своїх не будять матерів. Все мовчить одвіку, довго-довго... Тільки сняться наші небеса, вранішня роса, рисця гнідого і підвода, і м’яка дорога, й колосок над колесом звиса.
|