|
Містечко... Мол, де море піниться, вітрил – рибальських крил – яса. А Муза – люба співробітниця – намалювала небеса. Вони перлисті, з поволокою. Неподалік чи десь вгорі за ними – там, за оболонкою – земні – на зорях – якорі. За неосяжністю пустельною крізь хмари видно – то вони, і музикою корабельною дзвенять нам дзвони з далини. Й вся в кораблях земних Галактика – її озера і моря. І ось – теорія і практика, і ось – поезія моя.
|