|
Краплі неба провисають в синіх кетягах-шапках – над легкими парусами при скелястих берегах, над цистернами і свистом мандрівних кондукторів, над маїсом буйнолистим, що відкочується в рів, над жарким зеленим горном мерехтливої землі, над країною, що в горах залягла у тихій млі. Ти в воді; як темна туча, грає нафти синизна. Цвіт гортензії пливучий риба ловить срібляна. Море стелиться димами; моря нафтовий розлив мов закидати шапками синій берег захотів. Ти виходиш, ти сердита: подивіться, що за бруд! Кажуть – з нафти Афродіта народилася отут.
|