|
Ластівки летіли, відлітали, а куди – не сказано мені. Ранки прохолодисті застали ластівок на річці Ірпені. Скільки гине їх посеред літа? В полудень ми двох знайшли в траві. Шелестів слухняний пір’ям вітер, захололи крильця неживі. Та проте, як і раніш, на клені бродить промінь в листі запашнім. Та проте ще клен такий зелений, мовби ріс він у весняні дні. Понад Ірпенем зростали трави, низько нахилившись до води, По містках – наліво і направо мчали з дач знайомі поїзди.
|