|
Пісок перону хрусне круто, і в двері вносить кондуктор дальнього маршруту ліхтар і осінь. І в двері бачить кожен зрячий, чом, як ведеться, обоз в такі часи гарячі червоним зветься. Шпаківні у гіллі прозорім стоять гостинно. Зайде городник у контору: – Котра година? Почне і решта підійматься у неспокої: Виходить, що уже – дванадцять і скоро поїзд. Підкинуть клунки хлопці гарно, знов хрусне гравій. Товариш, майстер сироварні, кашне поправить, І пасажирський вирушає, і в’ється пара, в той час як з ніччю розмовляє поштова пара. І дротом плесне недоречно хтось у мовчанні. А в мене є лише дві речі – баул і чайник.
|