|
У травневі вечори ліричні дивимось на небо, бачим сни і цікавимось – чи світ обтічний? Чи омитий повівом весни? Чи залито місячним промінням щедру землю під пташиний крик? Хочемо, щоб жайвори незмінні заспівали краще, як торік. Поклянемось на гіллі, на кручі, де шумує чарами весна, що і слово наше буде влучне, і що руки теж не зрадять нам; щоб, скінчивши працю в днини трунку, витерти обличчя в добрий час і, поглянувши на юну бруньку, вимовить, що світ оцей для нас.
|