|
Домна сказала: – Дихай, гуди ж, щоб і не снивсь відпочинок. Як розпустився сонях поміж вгвинчених в небо драбинок? Фарба яскрава його ж пера могла б у сутінки виручить. І огнелика печей жара била із дір та зі щілинок. Паровички ясніли в рову, бункери спекою стомлені. І сонях сказав: – Тут я живу, як, бачите, в дружбі з домнами.
|